Твори в публіцистичному стилі на морально-етичну тему

У кожного народу є свої традиції. Їх історія досягає в глибину віків, поєднує в собі уявлення про світ, відношення до релігії, ознаки побуту.

Останніми роками ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру і цурається своєї мови, не може з повагою відноситися і до культури інших народів.

Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значущості у світі.

Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким.

Було мені років 5-6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хресного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я уперше почув колядки. Прийшовши додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабабуся розтлумачила мені і значення слів з почутої колядки, і самого обряду.

Але найповніші враження про народні обряди я привіз з Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому я побував на екскурсії в цьому старовинному місті. Наша подорож була не лише цікавою, але і пізнавальною, тому що ми не просто спостерігали народні різдвяні обряди, але і брали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а наступного року ми і самі ходили колядувати. Отже усі Святки пройшли незабутньо. Відтоді я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідоцтво про історію і культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів України і інших слов’янських народів.

Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще доведеться побачити! Адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збагатити її.

Мама

У кожної людини є власні моральні цінності. І одна з таких цінностей — любов до матері. Не даремно ж про матір пишуть поети і письменники, мати зображують живописці і оспівують музиканти. Перед матір’ю ми в неоплатному боргу за безсонні ночі, проведені біля колиски, за занепокоєння і ласку, за велику материнську любов і за саме життя, дароване нею. Тому любов до матері — святійше людське почуття.

Безумовно, є у світі моральні виродки: матері, які відмовилися від своїх дітей, і діти, які відреклися від своїх матерів. Але, на щастя, таких небагато. Більшість людей поважають материнство.

Для мене прикладом на все життя залишаться стосунки між членами нашої сім’ї. Моя мама ніколи не учила мене поважати людей старшого покоління. Вона просто добре відносилася до бабусі, піклувалася про неї, приділяла їй увагу. А коли бабуся хворіла, мама забороняла мені і моєму молодшому братові шуміти. Мама в усьому для нас приклад. Вона не говорить високих слів, а просто виховує нас своїм прикладом.

У нашій сім’ї дуже затишна атмосфера. І створила її мама. Вона ніколи не підвищує голос, завжди доброзичлива і урівноважена. Навіть, коли у наших батьків непорозуміння, це не впливає на інших членів сім’ї. Ніхто не кричить і не стукає кулаками об стіл, як часто бувають у наших сусідів, просто батьки йдуть на прогулянку удвох, а коли приходять, то можна бути упевненим, між ними — світ і згода. І знову, це завдяки мамі, яка дуже хворіє за сім’ю.

Не даремно говорять, що матері невсипущі. Коли я лягаю спати — мама ще не спить, а коли я прокидаюся — вона вже не спить. Мама страшенно завантажена і на роботі, і удома.

Ми з братом намагаємося якомога більше їй допомагати. Щодня я потайки від мами і від друзів вивчаю кулінарні рецепти. Хочу зробити їй подарунок 8 березня — приготувати якесь смачне блюдо. І в той же час я не хочу, щоб друзі насміхалися, що я малий. Проте, якщо жінки опанували чоловічі професії, то чом би представникам сильної поли не спробувати готувати? Я думаю, мама зрадіє, що у неї такий здібний син.

Безумовно, мій найперший обов’язок — хороше навчання. Я намагаюся зробити так, щоб мама за мене не червоніла, щоб її м’які очі не засмучувалися. Я упевнений, що це мені під силу.

Як я розумію дружбу

Можна погодитися, а можна і не погодитися із словами Шота Руставели, що людина, яка не шукає друзів, є ворогом самому собі.

Подивимося на своїх однокласників: в одних справжня, як мені здається, дружба, в інших — тільки приятельство. Тому, у кого є друг, я по-доброму заздрю, а того, хто завойовує дружбу, повзаючи перед однолітками, жалію. Так сталося, що у мене немає друзів.

Безумовно, я не почуваю себе самотньою, тому що спілкуюся з усіма однокласниками, хоч наш 9-А і розбився на групи. Я намагаюся бути з усіма доброзичливою, допомагаю усім, хто до мене звертається (я не відмінниця, але твердо знаю шкільні дисципліни), проте списувати не даю нікому, просто пояснюю. Усі знають мої принципи відносно списування, і ніхто не ображається. Представники усіх трьох угрупувань, на які розбився наш клас, намагаються притягнути мене до своїх кіл, але я відмовляюся від їх запрошень, тому що вважаю, що клас має бути єдиним колективом. Я упевнена, що у мене будуть справжні друзі, на все життя. А доки ще народна мудрість «приятелів пітьма, а вірного друга немає» — це про мене.

Два роки тому я втратила свою найкращу подругу. Ця дівчина і досі вчиться в нашому класі і навіть є лідером одного з трьох угрупувань, проте я викреслила її зі свого життя. Річ у тому, що я погано вчилася, часто хворіла, не устигала засвоювати новий матеріал, словом, тягнулася ледве-ледве, ззаду усіх в класі. Моя подруга, навпаки, завжди вчилася на «відмінно». Їй легко давалося навчання, і вона давала мені списувати. Але при цьому кривдила мене. При усіх дітях принижувала мене, називала дуркою. Одного разу я не витримала цих знущань і посварилася з подругою. Я наздогнала клас, почала відвідувати басейн. Покращало і моє здоров’я, і успішність. Відтоді я почуваю себе упевнено. Але на все життя я зрозуміла, що там, де є справжня дружба, там немає місця образам і приниженню. Дружба — це взаєморозуміння і взаємоповага. Справжні друзі бояться образити один одного.

Я упевнена, що у мене буде друг, якому я зможу довіряти, як собі, про яке я скажу: «Друг — це другий я».

Мої ідеали

Мені здається, що людство прагне винайти ідеал, впродовж усієї своєї історії. Звертаючись до літератури і мистецтва, ми можемо спостерігати, як поняття ідеалу змінювалося в різні епохи. А найголовніше, що люди хотіли свій ідеал створити, представити, побачити. Це відбувалося в літературі, скульптурі, живописі. Так виникли ідеальні образи. Але вони ідеальні для художників, які їх створили, і не завжди співпадають з нашими представленнями. Люди мріяли і про ідеальне суспільство. Але ідеальну епоху або ідеальний суспільний устрій винайти так і не вдалося. Ну що ж, можливо, це ще попереду. Але, я упевнена, що ідеал, той зразок досконалості, кінцева найвища мета-промінь, є у кожної людини. Мої прагнення повністю реальні. Я не чекаю ідеального суспільного устрою, тому що розумію, що суспільство — це люди, а ідеальних людей не існує. Тому я прагну досягти нормальних людських відносин у своєму найближчому оточенні. І якщо кожна людина хотітиме того ж, то, можливо, наше життя буде кращим.

Отже, відносно моїх ідеалів.

Мої ідеали — це моральні якості, мої і моїх друзів, моїх батьків і моїх дідів, словом, близьких мені людей. І ці ідеали не однобокі, вони мають взаємозв’язку з різними галузями життя. І навіть те, яким я представляю своє майбутнє, — це мій уявний ідеал.

Коли я була ще зовсім дитиною, то вважала ідеалом зовнішні риси людини. Тепер, коли мені п’ятнадцять, я розумію, що зовнішність — не головне в людині. Безумовно, людина повинна стежити за собою, бути чистою і охайною, а ось поняття краси для мене стало ніби іншим. Члени моєї сім’ї і мої друзі не усі красиві, але для мене вони найкращі, тому що їх красу я оцінюю по внутрішніх рисах, як і вони мою.

Отже, риси вдачі, які я вважаю ідеальними. В першу чергу, це доброта. Я думаю, що це саме та риса, яка робить людину людиною, адже доброта включає і чуйне відношення до інших людей і увагу до людей старшого покоління, і любов до природи, і уміння співчувати іншій людині, і занепокоєння про братів наших менших, і багато-багато інших якостей, які я б хотіла виховати в собі. Іноді важко бути хорошим: хтось дратує, хтось заважає, хтось шумить, а хтось просто не подобається. Тоді я намагаюся здолати в собі емоції, розуміючи, що якась риса моєї вдачі теж може не подобатися іншим. Хочу навчитися сприймати людей такими, які вони є, хоча схиляюся до гуманістичних рис в людині.

Сподіваюся, що у своєму розумінні ідеалів, я не самотня. І чим більше буде прибічників гуманістичних тенденцій, тим краще буде навколишній світ. Можливо, саме тоді і прийде найдосконаліша епоха в історії людства.

Як я розумію мораль

Кожне суспільство виховує своїх громадян на певних моральних нормах. Наші батьки намагалися відповідати моральним принципам будівельника комунізму. Зараз відстоюються демократичні принципи розвитку суспільства. Енциклопедичний словник пояснює термін «мораль» як систему поглядів і представлень, норм і оцінок, які регулюють поведінку людей. Мораль древнього Риму виправдовувала гладіаторські бої, а мораль древнього Спарти була спрямована на виховання воїнів. Найжорстокіші режими знаходили виправдання своїм діям в суспільній моралі. Нині люди усіх країн прагнуть створити гуманістичне суспільство і спираються на принципи моралі Божої. Десять заповідей Христових — це теж моральні принципи людства.

Я вважаю, що кожна людина, окрім великих загальнолюдських моральних принципів, має свої власні. Вони полягають у відношенні до найближчих людей, до навколишнього світу, до навчання. Дріб’язкові, на перший погляд, вчинки закладають основи характеру людини. У наш час люди значно простіше дивляться на навчання. Не встиг зробити домашнє завдання — списав, забув удома бутерброд — відщипнув у друга, отримав погану оцінку — сказав, що забув щоденник.

Перевірено не одним поколінням: той, хто зробив аморальний вчинок хоч би один раз — не зможе утриматися і надалі. Ось так і народжується мораль пристосованця, брехуна, а іноді, і негідника.

Тому я вважаю, що про високі принципи не треба кричати, їх треба доводити на ділі. Тільки тоді моральні принципи кожного з нас стануть моральними принципами суспільства, коли ми керуватимемося позитивними намірами.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*