Хто такий Хлестаков? (по комедії Гоголя «Ревізор»)

Поза сумнівом комедія “Ревізор” є одним з найяскравіших творів не лише Гоголя, але і усього XIX століття, причому основний сенс цієї комедії актуальний і в сьогодення. У “Ревізорові” чітко можна простежити наскільки влада буває грішна, корумпована і, найголовніше, наскільки вона намагається по можливості “зам’яти” ці гріхи, не дивно, що городничий і усе його оточення так боялися приїзду ревізора, який би міг закреслити усе їх минуле життя. Саме цей страх і зіграв злий жарт з “елітою” міста, оскільки першого “дивного” приїжджого вони і прийняли за того самого ревізора, а цією самою людиною виявився хтось Хлестаков.

Хлестаков представляє з себе людину, що мріє про хороше і безтурботне життя, причому зі свого боку він нічого не хоче робити, саме тому усе своє життя він пропалює за картковими іграми і лежанням в ліжка в слідство чого у нього постійні фінансові проблеми, саме на цей момент і звертається увага в творі, коли Хлестаков, будучи проїздом в невеликому місті, де чекають ревізора, не може навіть поїсти із-за своїх боргів, більше того, хазяїн готелю бажає здати владі за несплата. А коли городничий дізнається про те, що в готелі ось вже деякий час проживає людина з Петербургу, то він його приймає за того самого ревізора і спрямовується до нього зі своєю свитою. Так, спочатку і Хлестаков, і сам городничий не розуміють один одного, бо сам Хлестаков спочатку порахував, що його зараз за борги посадять у в’язницю, але цього не відбувається і сама кульмінація починається коли він розуміє, що його приймають за ревізора.

Саме в той момент і починається його “малювання”, яке на тих, що боялися його “еліту” міста робить таке враження, що вони готові йому чуть-ли не в ноги кланятися, а знаменита фраза про те, що він з Пушкіним на короткій нозі і з імператором знаком стала культовій, тому городничий і його оточення намагаються всіляко підкуповувати його, щоб він не доповів “вгору” про гріхи влади.

Проте хто такий Хлестаков? Насправді це звичайна людина, яка по суті своїй ніким не є, у нього багато боргів і сам він по життю ледачий, він мріє про хороше життя, тому цей момент починає використовувати по своєму, фантазуючи і прославляючи себе в очах городничого і його оточення, завдяки чому його авторитет усе височіє і височіє, більше того, сам Хлестакову знайшов спосіб вирішити частину своїх фінансових проблем… Особисто по моєму, в сьогодення образ Хлестакова можна помітити у багатьох людей, не менше людей мають окремі риси цього героя, по-моєму зрідка Хлестаков може проявитися практично в усіх людях, проте коли це в межах норми, то це зовсім не погано, просто Гоголь зображував крайній випадок і дуже не програв на цьому. У якійсь мірі “хлестаковщину” я б навіть порівняв з блогосферою, оскільки саме у цьому світі дуже багато людей створюють собі подібний образ, хоч в житті можуть бути зовсім іншими…

Проте головним моментом цієї комедії я б назвав самий кінець, коли Хлестаков вже поїхав і приїхав справжній ревізор і саме тоді Гоголь відбив “німу сцену” на якому і закривається завіса, адже на цю тему є окрема тема твору, тому не буду зараз про це…

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*