Видатний російський письменник Микола Гоголь був родом з України. Він любив свій край, цікавився його історією, звичаями і обрядами, захоплювався мужнім і волелюбним українським народом, прославляв його у своїх творах.
З незвичайною художньою силою і повнотою Н. Гоголь відобразив «історію народу… у ясній величі» в повісті «Тарас Бульба».
Із захопленням письменник зображує безмежний український степ («Біс вас візьми, степи, які ви красиві»!, «Уся поверхня землі здавалася зелено-золотим океаном, по якому бризнули мільйони різних кольорів»), могутній Дніпро («Він віяв холодними хвилями і розстилався ближче, ближче і, нарешті, охопив половину усієї поверхні землі»). Але мета його розповіді — описати Запорізьку Січ — колиску гордого козацького духу («Так от вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають все ті горді і міцні, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на усю Україну»!). М. Гоголь показує устрій Запорізької Січі, побут, звичаї козаків, їх військові походи і подвиги. Реальні події і художня вигадка переплелися в єдине, закінчене ціле: перед читачами з’явився початок народно-визвольного руху в Україні у кінці 30-х — початку 40-х років XVII століття. Його голос повниться жалем з приводу того, що були жорстокі часи.
Головні герої повести «Тарас Бульба», «хоча і гинуть фізично, залишаються в народній пам’яті безсмертними, тому що убежденны, що »не загине жодна великодушна справа«. Помираючи, козаки розуміють, що боротьба не закінчена, що смерть їх не даремна, а потрібна для майбутньої перемоги. У цій вірі у безсмертя народу — справжній оптимізм повісті, її героїчний пафос, народний, життєствердний початок. Всьому світу Гоголь довів, що є Україна і українці як нація, а не жителі південних околиць, »малороси« або »хохли«.
Leave a Reply