Неоднозначність образу Гобсека в однойменній повісті Оноре де Бальзака

Повість «Гобсек» займає особливе місце серед інших творів Оноре Бальзака першої половини 30-х років. Це одно з найвидатніших творів письменника.

Центральний образ твору — лихвар Гобсек. Біографія Гобсека, яку Бальзак вводить в розповідь, розкриває життєву основу його філософії. Філософія Гобсека — своєрідний підсумок його особистого життєвого шляху. Він був моряком, морським торговцем, об’їхав весь світ, бачив далекі і екзотичні країни. Його розвинена свідомість, не властива йому з дитинства, пояснюється тим, як багато він бачив впродовж свого життя. Він пройшов через усе, щоб накопити своє багатство: мав зв’язок з корсарами, був причетний до американської війни за незалежність, страждав від голоду, пройшов через смертельну небезпеку, кілька разів втрачав і знову добував багатство.

Можливо, тому спочатку Бальзак і назвав свою повість «Небезпеки безпутства». Саме під такою назвою повість повністю вийшла в квітні 1930 року в першому томі «Сцен приватного життя». Перша глава її була видана дещо раніше, в лютому 1930 року, під назвою «Лихвар». Змінювалися назви, але характер бальзаковского персонажа залишився незмінним.

«Татко Гобсек наскрізь проникнуть одним принципом, який керує усіма його вчинками. За цим принципом, гроші — це товар, що його можна із спокійною совістю продавати дорого або дешево, залежно від обставин. Капіталіст, на його думку, — це людина, яка бере участь в прибуткових справах і спекуляціях, вимагаючи великі відсотки за свої гроші. І якщо залишити осторонь його фінансові принципи і філософські погляди на природу людську, що ними він обгрунтовує свою лихварську поведінку, я глибоко переконаний, що поза цими справами він найделікатніша і найчесніша людина в усьому Парижі».

Світосприйняття Гобсека формувалося під впливом реального життя. Його висловлювання говорять про глибину цього світосприйняття і підтверджують, що його інтелект значно перевершує аристократію.

Освітлюючи відсталість дворянства, його обмеженість, Бальзак показує Гобсека, який тримає у своїй пам’яті цілі континенти. Він зрозумів і основи сучасного йому суспільного устрою, стверджуючи, що скрізь йде боротьба між бідняками і багачами. Але двадцятирічні поневіряння по світу зробили його байдужим до усього, окрім золота. Він розчарувався в моральних цінностях. Тому Габсек бездушний. Він упевнений, що з «усіх земних благ» лише одно достатнє надійно — золото. А з усіх людських почуттів він визнає лише інстинкт самозбереження. Із скептицизму виріс соціально-політичний нігілізм, тому що Гобсек засуджує усіх тих, хто печеться за своїми близькими. Він бачить сенс лише у боротьбі бідняків і багачів, упевнений, що ця боротьба нескінченна, і тому вважає, що краще бути експлуататором, чим експлуатованим. Мова Гобсека підкреслює бідність його філософії відносно власної гідності, адже людина, здатна лише на принизливі почуття, не здатна навіть на самоповагу, не кажучи вже про повагу з боку інших людей.

Сумний і кінець Гобсека. Розповідь завершується описом його жахливої комори і страшної смерті Гобсека. Його пристрасть до грошей, його скупість, прагнення до наживи привели до патологічної манії усе привласнювати. Багаторічна активність у збагаченні виявилася безплідною, адже залишити накопичене виявилося нікому. Навіть хорошу згадку про себе він не залишив. Усе людське в його натурі витіснила спрага до збагачення. Адже впродовж цілого життя він брав хабарі і розробляв нові фінансові афери. «Гобсек був ненаситним удавом цього великого підприємства. Кожен ранок він отримував свою данину і оглядав її.

Гобсек приймав усе, починаючи від кошику з провізією від якого-небудь бідняка і кінчаючи пачками свічок від людей скупих, брав посуд від багачів і золоті табакерки від спекулянтів. Ніхто не знав, куди поділися усі ці подарунки. Усі приносили до нього, але нічого звідти не виносили«.

Тільки після смерті лихваря це стане зрозумілим. Не зрозуміло лише те, чим керувалася людина, накопичуючи таке багатство.

Воістину таке життя і можна назвати ще однією людською комедією, про яку розповів Оноре Бальзак на сторінках своїх творів. Отже, повість «Гобсек» хоча і є окремим закінченим твором, проте пов’язана з іншими повістями і романами письменника, які увійшли вже до першого видання «Людської комедії». Связанна тим, що імена персонажів зустрічаються в інших творах, і тим, що сюжетно перекликається з романом «Батько Горио».

Мабуть, і не може бути інакше, адже кожне людське життя має безліч незримих ниточок, які зв’язують його з життям інших людей і життям цілого суспільства.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*