У чому секрет довголіття байки

Байка — цей невеликий прозаїчний або віршований твір повчального характеру і алегоричного змісту, один з найдревніших жанрів літератури. Ще в V столітті до .н.э були популярними байки, автором яких вважався старогрецький раб Езоп. Вони так сподобалися людям, що розійшлися по усіх країнах і пережили не лише віки, а і цілі тисячоліття.

Сюжети Езопівських байок запозичувалися і розвивалися в різні історичні епохи і різними народами.

Наприклад, римський поет Федр, який жив в I ст. н.е., придумав байкам віршовану форму, що посилило їх повчальний зміст. У своїх творах «Вовк і ягня», «Вівця, пес і вовк» і багатьох інших він виступав проти користолюбства, брехні, висміював дурість і інші людські вади.

Італієць Леонардо да Вінчі, видатний діяч епохи Відродження, вкладав у байки своє оптимістичне життєрадісне відношення до навколишнього світу, свою віру в добро. Це дуже помітно, коли читаєш його байку «Лев і Ягнятко».

Відомий французький байкар Жан де Лафонтен теж запозичував античні сюжети, але не відмічав повчальні виводи, для нього головною була розповідь про смішний або безглуздий випадок, проте не позбавлений народній мудрості.

Для байок польського літературного діяча І. Красицкого характерні яскравий гумор і дотепність, виразні художні образи.

Традиції байкаря продовжив талановитий російський письменник І. Крилов. Його байки — цілі «повісті, комедії» — за влучним висловлюванням В. Белинского. І висміює, критикує він не лише окремі вади людей, але і визначені історичні події і громадські явища в тодішній Росії.

Ми читаємо про смішних і невмілих, ледачих, брехливих або жорстоких звірах, але добре розуміємо, що йдеться про людей, про наші вади, від яких необхідно позбавлятися.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*