Боровичек
Восени ми з дідусем любимо ходити збирати в лісі гриби. Приємно йти осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якого ховаються гриби.
Гриби треба уміти збирати, а також знать, які гриби їстівні, а які немає. Я знаю багато їстівних грибів : опеньки, лисички, маслюки, боровики і інші.
Найбільша радість для грибника, коли він в лісі знайде узлісся, на якому ростуть боровики. Одного разу пощастило і мені. Випадково недалеко від великого дуба я помітив товстенького боровичка, який хоча і був маленьким, але упевнено і твердо ріс серед опалого листя на галявині. Я став уважно оглядати узлісся, і знову побачив боровика. Великий гриб ніби староста стояв посеред узлісся і оглядав інші гриби. Через декілька хвилин мій кошик був наповнений, і я радісно пішов до дідуся.
Пожежа
У нашому багатоповерховому будинку живе хлопчик Миша. На день народження йому подарували котеня. Сам рудий, а на сонці його шерсть переливалася і палахкотіла помаранчевим вогнем. І Миша назвав своє котеня незвичайним ім’ям Пожежа.
Наступного ранку хлопчик не знайшов свого вихованця в кімнатах. «Пожежа! Пожежа! До мене»! — кричав він, але котеняти не було. Миша вибіг на балкон і побачив, що Пожежа перелізла на сусідський балкон.
«Пожежа! Пожежа»! — щосили закричав Миша. На його крик з квартир почали вибігати перелякані люди. Вони не могли зрозуміти, що сталося і де горить.
А Миша намагався дістати котеня, спробував навіть перелізти на сусідній балкон. Побачивши це, мешканці будинку викликали пожежну машину.
Побачивши пожежників, Миша закричав: «Велике спасибі, що ви прийшли допомогти врятувати мого друга».
Не описуватиму, що було дальше. Не знав хлопчик, що його батьки заплатять за приїзд пожежної машини. Адже в цей час, може, комусь і справді потрібна була допомога. Але у Миши тепер інші проблеми. Він шукає для свого котеняти нове ім’я.
Несподівана зустріч
На день народження мені батьки подарували собаку. А тварини потребують догляду, тому в мої обов’язки входило гуляти з собакою уранці і увечері. Теплим літнім вечором ми з Дружком, так звали мого собаку, йшли стежиною в міському парку. На майданчику для тварин вже не було нікого. Дружок весело бігав біля мене, а потім раптом насторожився — і побіг в протилежний бік, де почав весело гавкати. Цікавість змусила і мене підійти туди, де весело крутив хвостиком Дружок. Коли я підійшов і намагався розгледіти, що ж побачив під кущем мій собака, то відчув, що щось дряпає мені ногу. Я опустив очі до ніг і побачив, як по штанині дерлося перелякане маленьке котеня. Воно втекло від собаки і просило захисту у мене. Я узяв котеня на руки, приголубив і заспокоїв його. Котеня приємно замурчало.
Додому ми повернулися утрьох.
Leave a Reply