Наші духовні ідеали

Твір-нарис

Кожен з нас шукає свій ідеал. Це може бути людина, витвір мистецтва, твір художнього слова, літературний герой. Обраний ідеал стає прикладом для наслідування, особливо, тоді, коли він духовно багата людина.

Для мене ідеалом є Київський князь Володимир Мономах, який зійшов на великокняжий київською престол в 1113 році. Його діяльність як князя була спрямована на зміцнення Київської Русі : він зумів об’єднати навколо Києва близько трьох чвертей усіх російських земель і припинити на деякий час їх феодальний розпад; прославився як оборонець Русі від половецьких нападів. Його визнавала Візантія, Західна Європа. Мономах зумів примножити вагу Київської Русі на міжнародній арені.

Але народ України знає князя не лише як державного діяча, а і талановитого письменника, який у своєму невеликому творі «Повчання» розповів про найважливіші моменти свого життя і свого періоду, виявив широку начитаність. По жанру це твір-повчання дітям. Воно було досить поширене в середньовічній літературі. За зразки Володимир міг брати повчання Соломона синові з «Притчі Соломона», заповіді дванадцяти патріархів, англосакські «Батьківські повчання» та ін.

Проте по своєму сенсу, ідеям, структурою «Повчання» В. Мономаху, на нашу думку, є самостійним оригінальним твором князя. Вступна частина твору насичена виписками з богослужебних книг, якими автор, передає стан своєї душі. Він прагне прославити бога, показати, що божої ласки можна добитися трьома добрими справами: покаянням, сльозами і милостинею.

Мою увагу притягнула та частина «Повчання», де князь малює ідеальний образ правителя, перераховує його обов’язки перед своїм народом, перед самим собою. Він повчає дітей не забувати убогих, не дозволяти сильним знущатися із слабкіших, не вбивати, дотримуватися клятви, остерігатися гордині, не збирати скарбів, поважати старших і молодших, не лінуватися, остерігатися брехні, пияцтва, розпусти. Ці повчання можна назвати Кодексом духовності. Істини, закладені в нім, є актуальними і сьогодні.

Особливу увагу Володимир звертає на обов’язки князя як керівника держави, князя — воїна. Інтереси Русі, держави, народу він ставить вище за особистих. Цю частину «Повчання» можна назвати дидактичною, оскільки в ній закладені основи доброчесності, доброзичливості, тобто тих людських доброчесностей, які можна об’єднати поняттям «духовність». Свої установки дітям Мономах підкріплює прикладами з власного життя. Коли на нього пішов війною Олег, Володимир добровільно віддав йому Чернігівську землю, щоб тільки припинити міжусобиці. Його життя пройшло в походах проти половців і в праці, і цей факт є також показовим для керівників сучасної України.

Я високо ціную внесення Владимира Мономаху в розвиток і зміцнення своєї держави. Він насправді був великим патріотом, піклувався про Русь, державу, а тому і народ допомагав своєму князеві в скрутні хвилини. Князівська ж любов до народу граничила з почуттям обов’язку. Дії князя учать мужності, сміливості, порядності. За це йому честь і слава. Дай, Бог, щоб наша Україна якнайскоріше поповнилася людьми, які б не забували, що в їх жилах тече народна кров.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*