1. «Вершники» — роман про «справжніх натхненників громадянської війни
(«У своєму романі «Вершники» я намагався… показати справжніх натхненників…
громадянської війни… вивести на сторінки книги трудящий народ — його сталеварів, селян, шахтарів, його інтелігенцію. Я вклав у цей твір всі свої сили і вміння, горіння душі і почуття серця…» Ю. Яновський).
2. «Вершники» — роман у новелах (він відзначається багатством змісту і досконалістю художньої форми):
а) вісім новел — самостійних творів, об’єднаних спільною темою (твір складається з восьми новел, кожна з яких — цілком самостійний художній твір, але в той самий час усі вісім об’єднані в єдине ціле спільною темою, ідеєю, системою образів);
б) картина громадянської війни в Україні (відтворена на маленькій площині за місцем, часом, кількістю персонажів);
в) художні прийоми, що сприяють розкриттю характерів героїв (контраст між розділами, ущільнення часу, узагальнюючі образи, переплетіння сюжетних ліній робить роман напруженим);
г) своєрідність композиції роману.
3. Метафори, порівняння, асоціативні образи та їх роль у поетичній цінності твору (дають простір уяві читача, наповнюють її асоціативними образами. Мова глибоко емоційна і лірична, що надає творові високої поетичності і пісенності).
4. Значення роману (велике. Читаючи його, ми ще раз перегортаємо сторінки нашої історії).
Роман «Вершники» вийшов друком у 1935 році спочатку в російському перекладі П. Зенкевича, а потім і мовою оригіналу. Відтоді почався тріумфальний хід твору, що увійшов не тільки до «золотого фонду» української, але й усієї радянської літератури.
За жанром «Вершники» — роман у новелах, до якого неодноразово зверталися різні письменники світу. Окремі новели не пов’язані наскрізним сюжетом, проте їх об’єднує авторська ідея — показ історичних змін, які принесла громадянська війна в Україну. Розвиваючи цю ідею саме на українському матеріалі, автор для цього добирає доречну форму. У романі поєднано ознаки традиційної для української літератури народної думи, історичної пісні, героїчної поеми та надбання європейської літератури.
Про стиль народної думи свідчать вже перші рядки новели «Подвійне коло». Вони скидаються на ритмічну прозу, на вірш у прозі, збагачений традиційними прийомами повтору сполучників, уживання дієслів:
«Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а Ґелґання бійців нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою…» Саме на традиціях народної думи будує автор романтичний пафос свого роману, створюючи образи-символи.
Символічними фігурами сприймаються брати Половці з новели «Подвійне коло», які опинилися по різні боки політичних барикад — своїми діями спричинили розпад роду. Символічними є й батьки Половців, показані в новелі «Шаланда в морі», зусилля яких спрямовані на збереження роду, сім’ї. Герої роману «Вершники» представлені автором в ореолі поезії і глибокого психологічного драматизму. Окремі новели — це справжні поеми
про двобій добра і зла на землі, про красу українського неба і степу, про людську витривалість і жадання свободи. Показуючи романтизм і реалізм у зображенні подій, автор відтворює нев’янучий національний колорит, який проявляється не тільки у зображенні звичаїв українців (новела «Дитинство»), але й у ментальності при різних життєвих ситуаціях героїв. Незважаючи на необхідні за тих часів ідеологічні реверанси («Подвійне коло»), згадування про Сталіна, Фрунзе, Ворошилова та інших, Ю. Яновський створив переконливу, художньо вмотивовану картину боротьби українського народу за створення кращого світу, за волю і щастя.
Leave a Reply