І. Тема оповідання «Хлопчик Мотл». (В оповіданні очима хлопчика показано зубожіння містечка Касрилівка, відчайдушні намагання його мешканців вирватися зі злиднів. Нужда примушує рідних Мотла зважитися на еміграцію до Америки.)
ІІ. Драматична доля Мотла.
1.
Умови, в яких ріс хлопчик. (Сім’я Мотла жила у злиднях. Хворий батько, кантор Пейса, ніяк не міг одужати. Щоб хоч якось протриматися, мати зі старшим сином продали книжки, скляну шафу, мамину шовкову сукню та інші речі. Свою маму хлопчик бачить завжди заплаканою.)
2. Заробітки Мотла. (Хлопчик змушений сам заробляти на кусень хліба: доглядає чужу маленьку дівчинку, ночує за платню та вечерю у старого багатія Лур’є, який не може спати вночі. Влітку Мотл ловить у річці п’явок, адже за десять п’явок можна отримати півтори копійки.)
3. Участь Мотла в марних спробах старшого брата Елі заробити грошей. («Чудова» книжка «За карбованець — сотню», завдяки рецептам якої Еля хоче розбагатіти. Мотл продає квас, виготовлений братом. Разом із Елею виганяє мишей, тарганів, щурів з осель мешканців містечка.)
4. Радість хлопчика від звістки про еміграцію до Америки. (Мотл ще не розуміє глибину трагізму стану людей, котрі в пошуках кращої долі змушені покинути свою Батьківщину, батьківські могили. Хлопчик радіє, тому що він ще ніколи зроду нікуди не їздив. Він не знає навіть, що воно таке — їздити. Мотл лише один раз в житті проїхався на козі сусідки.)
ІІІ. Моє ставлення до образу хлопчика Мотла. (Мені дуже подобається цей жвавий, спостережливий, добрий хлопчик, яий вміє радіти життю, незважаючи на всі його негаразди.)
Оповідання Шолом-Алейхема «Хлопчик Мотл», звичайно, носить соціальний характер, оскільки саме соціальні причини призвели до того становища, у якому опинилися й батьки Мотла, й інші люди, що були їхніми сусідами чи співвітчизниками. Але чому автор змальовує всі ці негаразди очима дитини?
Здається, що може розуміти дитина у складному світі дорослих проблем? А хіба їй це треба розуміти? Мотл на своєму житті відчуває наслідки бідності, з якої не може вирватися хворий батько. Мотл змушений заробляти собі на кусень хліба самотужки. Письменник не тужить над долею хлопчика, але його іронія з убивчою точністю змальовує справжній стан речей. Ось маленька дівчинка, яку доручено глядіти Мотлу, знущається з нього, а він не в змозі й слова сказати: то ж хазяйське дитя. Ось вона забирає в нього їжу, залишаючи хлопчика голодним. Це тому, іронічно зазначає Шолом-Алейхем, що вона так його любить.
Хлопчик Мотл — це маленький невільник, що скоряється своїй долі, якою б драматичною вона не була. Чому? Тому що він ніщо, не людина? Зовсім ні. Сюди прислала його воля батьків, яку він поважає, бо розуміє, що не з жорстокості вони так учинили. Це їхня бідність і бажання зберегти життя сина послали Мотла на заробітки. Здавалося б, таке життя кого завгодно могло зробити жорстоким, відучити радіти. Та ні. Мотл не тільки покірно приймає свою долю. Він ловить миті радості й насолоджується ними. Навіть якщо йому дозволили лише на короткий час прийти додому й побути з рідними, то й це радість. Він намагається не думати про те, що потім знову має повернутися до бездушного свого хазяїна. Він жаліє тяжко хворого батька й любить його. Та він дитина. Тому, ви йшовши з хати, де лежить хворий батько, він радіє сонечку й травичці. А ще свободі й можливості бодай трошки побути дитиною, погратися. Це розуміє його брат, який вирішує дозволити Мотлу ще побути дома. Це розуміють і дорослі. Хоча є в них одна вада: вони не відчувають цей світ, як діти. Чому їм здається дивним його любов до телятка? Адже є щось споріднене у долях цих істот: вони обидва невільники, вони обидва маленькі, вони обидва так прагнуть любові. І щедро віддають один одному оце тепло розуміння і дружби.
Шолом-Алейхем зовсім не засуджує Мотла за те, що доля телятка, на перший погляд, хвилює його більше за долю батька. Це не так. Просто емоції хлопчика Мотла — це емоції дитини, яка ще не вивчилася ховати свої почуття за зовнішніми ритуалами. Він на все реагує природно, жаліючи ввесь цей світ, що посилає бідним людям таку долю.
Leave a Reply