Життя і творчість Солженіцина

Ім’я Олександра Солженицына, що довгий час було під забороною, нарешті по праву зайняло своє місце в історії російської літератури радянського періоду.

Після видання «Архіпелагу Гулага» (а це сталося лише в 1989 році) ні у російській, ні у світовій літературі не залишилося творів, які представляли б велику небезпеку для радянського режиму. Ця книга розкривала усю суть тоталітарного режиму. Пелена брехні і самообману, що все ще застилала очі багатьом нашим співгромадянам, спадала. Після усього, що було зібрано в цій книзі, що було розкрито з вражаючою силою емоційної дії, з одного боку, документального свідоцтва, з іншої — мистецтва слова, після того, як в пам’яті відобразився жахливий, фантастичний мартиролог жертв «будівництва комунізму» у Росії за роки радянської влади — вже нічого не дивно і не страшно!

…Короткий життєпис Олександра Исаевича такий: дата народження — грудень 1918 р., місце народження — м. Кисловодськ; батько походив з селян, мати — дочка пастуха, що став згодом заможним хуторянином. Після середньої школи Солженицын закінчує в Ростове-на-Доні фізико-математичний факультет університету, одночасно поступає заочником в Московський інститут філософії і літератури. Не закінчивши в останньому двох курсів, йде на війну, з 1942 по 1945-ій командує на фронті батареєю, нагороджений орденами і медалями. У лютому 45-го в званні капітана заарештований із-за критики Сталіна, що підслідила в листуванні, і засуджений на вісім років, з яких майже рік провів на слідстві і пересилці, три — в тюремному НДІ і чотири найважчих на загальних роботах в політичному Особлаге. Потім був в Казахстані «навіки», проте з лютого 1957 р. послідувала реабілітація. Працював шкільним учителем в Рязані. Після появи в 1962 р. Твори «Один день Івана Денисовича» був прийнятий в Союз письменників. Але наступні роботи вимушений віддавати в «Самвидав» чи друкувати в Зарубіжжі. У 1969-му із СП виключений, в 70-му удостоєний Нобелівської премії по літературі. У 1974-му у зв’язку з виходом першого тому «Архіпелагу ГУЛАГ» насильно вигнаний на захід. До 1976 р. жив в Цюріху, потім перебрався в американський штат Вермонт, природою що нагадує середню смугу Росії.

Такий нелегкий життєвий шлях письменника. Його творчість повертається на Батьківщину. Добре, що це відбувається за життя Олександра Исаевича і вселяє надію на його повернення з примусового вигнання.

Напередодні свого 60-річчя Солженицын почав видавати зібрання творів з підзаголовком «Відновлені справжні доцензурные тексти, наново перевірені і виправлені автором. Інші твори друкуються уперше». До 1988 р. Вийшли у світ вже 18 томів.

Хоча сам письменник і стверджував, що що найбільш тягне його в літературі форма — «поліфонічна з точними прикметами часу і місця дії», з п’яти його великих речей, як це не дивно, романом в повному розумінні є «У крузі першому», бо «Архіпелаг ГУЛАГ» згідно з підзаголовком — «досвід художнього дослідження», епопея «Червоне колесо» — «оповідання у відміряних термінах». «Раковий корпус» — по авторській волі, «повість», а «Один день Івана Денисовича» — навіть «розповідь».

Роман «У крузі першому» писався 13 років і має сім редакцій. Сюжет полягає в тому, що дипломат Володин дзвонить в американське посольство, щоб сказати про те, що через три дні в Нью-Йорку буде вкрадений секрет атомної бомби. Підслуханий і записаний на плівку розмова, доставляють на «шарашку» — науково-дослідною установа системи МДБ, в якій ув’язнені створюють методику розпізнавання голосів. Сенс роману роз’яснений зэком: «Шарашка- вищий, кращий, перший круг пекла». Володин дає інше роз’яснення, викреслюючи на землі круг: «Ось бачиш круг? Це — вітчизна. Це — перший круг. А ось другий, він ширший. Це — людство. І перший круг не входить в другий. Тут огорожі забобонів. І виходить, що ніякого людства немає. А тільки вітчизни, вітчизни і різні у усіх…»

«Один день Івана Денисовича» задуманий автором на загальних роботах в Экибастузском особливому таборі. «Я тягав носилки з напарником і подумав, як треба б описати весь табірний світ одним днем».

У повісті «Раковий корпус» Солженицын висунув свою версію «збудження раку»: сталінізму, червоного терору, репресій.

Чим притягує творчість Солженицына? Правдивістю, болем за те, що відбувається, прозорливістю. Письменник, історик, він увесь час попереджає нас: не загубіться в історії.

«Скажуть нам: що ж може література проти безжального натиску відкритого насильства? А не забудемо, що насильство не живе одно і не здатне жити одно: воно неодмінно сплетене з ложью.& quot; — писав А.И.Солженицын. а треба зробити простий крок: не брати участь у брехні. Нехай це приходить у світ і навіть панує у світі, — але не через мене. Письменникам же і художникам доступно більше: перемогти брехню! Солженицын і був таким письменником, який переміг брехню.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*