Тема Росії в творчості М.Ю. Лермонтова і А.А. Блока

Тему Росії можна розглянути в творчості двох поетів XIX і XX вв. — Лермонтова і Блоку, оскільки в їх поглядах на батьківщину багато спільного, Ця тема проходить через усю творчість і Лермонтова, і Блоку. У них вона яскраво виражена, ці поети свідомо працювали над нею. Цього не можна помітити наприклад, у Пушкіна: в його творчості, поза сумнівом, є присутнім мотив любові до Росії, але він не виділений окремо. Існування чітко визначеного мотиву Росії в творчості обох поетів можна визначити і так: обидва поети творили в переломні моменти історії. Лермонтов — в епоху лихоліття що настала після поразки декабристів. Блок же пережив дві революції, був свідком їх наслідків, передумов. У такі періоди життя особливо гостро стоїть питання про подальший розвиток країни, про її майбутнє.
У Лермонтова почуття любові до Росії зародилося дуже рано і залишилося назавжди. Так, 15-річний юнак Лермонтов писав: «Я батьківщину люблю, і більше багатьох«. Треба помітити, що тема батьківщини для поета набагато ширша за тему Росії. Це пов’язано з втіленням образу батьківщини, який, у свою чергу залежить від художнього методу Лермонтова. Він поет-романтик отже, окрім конкретного образу Росії у нього є присутнім і узагальнено-символічний образ батьківщини.
У романтичних творах поета батьківщина є деякою романтичною ідеалом. Зокрема, в поемі «Мцыри» герой говорить про те, що він «знав однієї лише думи влада«, маючи на увазі »думу« про повернення на батьківщину, бажаючи притиснутися «з тугою до грудей іншою, хоч незнайомою, але рідною». Тут у Лермонтова виражений мотив відірваності від батьківщини; герой непереможний лише до тих пір, поки ходить по рідній землі, а відірваність від неї веде до загибелі.
У вірші «Листок» цей мотив також простежується. Листок відірваний «від гілки рідної», «засохнув і пов’янув». Навіть у благодатного Чорного моря не знаходить притулку серед «зелених гілок», «райських птахів». Автор випробовує презирство до тих, у кого немає батьківщини, хто вільний від «пристрастей і страждань«. Так, він порівнює таких людей з хмарами (»Хмари«), яким усього лише «надокучили ниви безплідні», і вони, «вічно холодні, вічно вільні» мчаться «убік південну».
Окрім романтичного ідеалу у Лермонтова є і конкретне втілення образу Росії. Вона стає предметом ідейно-творчих роздумів автора.
Він писав: «В Росії немає того, що пройшло, вона уся в сьогоденні і майбутньому».
Вірш «Батьківщина» — виступ Лермонтова по одному з найважливіших питань ідейно-політичної боротьби того часу в Росії, про шляхи її розвитку. Вірш цей був написаний поетом під враженням подорожі по Росії. Він відмовляється від основних точок зору на питання про подальшій долі Росії. По Лермонтову, любов до батьківщини не визначається ідеями декабристів («ні слава, куплена кров’ю»), релігійними ідеалами («ні повний гордої довіри спокій«), а також принципами слов’янофілів (»ні темної старовини заповітні віддання«). Лермонтов затверджує свою любов: це його глибоко особисте почуття («але я люблю — за що, не знаю сам»).
Лжепатріотизму він протиставляє своє почуття, свою «дивну любов».
Добролюбов писав про Лермонтове: «Він розуміє любов до Вітчизни істинно свято, розумно«. У вірші »Батьківщина« поетом з дивовижною точністю передані могутні масштаби Росії : «безбережні ліси», «розливи річок, подібні морям«. »Батьківщина« — одно з небагатьох реалістичних творів поета. Ми можемо знайти тут неприукрашеиное опис пейзажу середньої смуги Росії.
Його складають «шляхи путівців», «беліючі берези», «жовта нива» «повний тік«. У »Батьківщині« продовжені слова я думки Пушкіна з глави «Подорож Онєгіна«. Подібно до Лермонтову, Пушкін пише: »Люблю піщаний узгір’я, перед хатинкою дві горобини, хвіртка, зламана огорожа«. »Батьківщина«
Лермонтова повна глибокої ніжності до рідної землі, сердечної прихильності без якої немає зв’язку з Батьківщиною. Якщо спочатку поет пише, що «любить — що, не знає сам«, то потім конкретизує: відрада викликана спогляданням цього життєвого устрою, цієї природи.
Лермонтов зачіпає і соціальні аспекти теми батьківщини. «Прощай, немита Росія.«. — сміливе звинувачення російської дійсності, це протест проти «рабів, панів», проти відданості народу «блакитним мундирам»
(жандармам).
Співзвучно віршу «Прощай, немита Росія» і твір Лермонтова «Пророцтво«, що має реальну історичну основу, — селянські «холерні бунти«. Воно також спрямоване проти »корони царів«, проти любові чернь до царів, проти покірливого неусвідомленого народного страждання.
Крім того, у Лермонтова є присутнім образ малої батьківщини. Так, в вірші «Як часто, строкатим натовпом оточений» поет описує своє дитинство в Тарханах, «рідні усі місця»: «панський будинок», сад, «сплячий ставок» «темну алею«. Спогади, пов’язані з цими місцями, він порівнює з «свіжим острівцем« серед пустелі.
Поетичною батьківщиною поета є, безумовно, Кавказ. Так, в творі «Сині гори Кавказу, вітаю вас!.«. він пише, звертаючись до гір:
»Хмарами мене одягай, ви до неба мене привчили«; а також: »Як я любив твої гори, Кавказ«!. Захоплювався поет і »снігами« і »далекими крижинами круч«, і «шляхами невідомими над прірвою«, і »покритою льодом безіменною річкою«, і чистим повітрям.
Своєю малою батьківщиною вважав поет Москву. Так, у вірші «Москва Москва.«. він писав: »Москва — моя батьківщина і такою буде для мене завжди.«.
Тема Росії чітко виділена також у Блоку. У 1908 році він писав до Станиславскому про батьківщину: «Цій темі я свідомо я безповоротно присвячую життя. Все яскравіше усвідомлюю, що це щонайперше питання, саме життєве, самий реальний. До нього-то я підходжу давно, з початку свого свідомого життя.«.
У творчості Блоку поступово проявляється образ батьківщини і Росії, але почуття безоглядній любові до батьківщини, як і у Лермонтова, пронизує усе його твори. Так, у кінці вірша «Осіння воля» Блок вигукує про батьківщині: «Як і жити і плакати без тебе»!. У ранніх віршах Блоку багато неясного в його відношенні до Росії і народу, в його творах, як і у Лермонтова, простежуються романтичні мотиви. Так, у вірші «Русь« Росія Блоку чаклунська, таємнича. Вона »і уві сні надзвичайна« «нетрями оточена«, в ній »народи« »ведуть нічні хороводи«, »ведуны з ворожками чарують злаки на полях«. Але за цим казковим романтичним виглядом ховаються і сумні картини. У тексті вірші зустрічаються такі поєднання: «заграва сіл», що горять, «відьми тішаться з бісами», «дівчина на злого друга гострить лезвее«, »убогість країни рідної« і т. д. Незважаючи на це. Блок відчуває кровну спорідненість з усією російською. «У клаптях її душі приховую голизну«, — говорить герой поета.
Блок писав, що в Росії для нього »життя або смерть, щастя або погибель«.
І якнайповніше ці почуття відбилися в циклі »Батьківщина«. Тут містяться роздуми поета про минуле, сьогодення, майбутнє країни. Це пристрасний монолог людини, для якої любов до батьківщини, — щось глибоке особисте, як і у Лермонтова. Блок звертається до батьківщини: «О, убожіючи моя країна… О, бідна моя дружина.«. (»Осінній день«). Почуття його при цьому позбавлене всякої зворушливості.
Він бачить не лише »прекрасні риси« і »розбійну красу«, але і »хати сірі«, »ліс та поле«. Таке ж щемляче почуття любові, як у Лермонтова викликають у Блоку «хати, криті соломою». Блоковская «Росія» починається реалістичною картиною путівця, як і у Лермонтова: «в’язнуть спиці… у розхитані колії«. Вигляд Росії двоїться в розумінні Блоку : це країна з «лісами та полями», а також красуня-селянка з «хусткою візерунковим до брів« і »миттєвим поглядом з-під хустки«.
У темі Росії Блоку є присутнім і мотив вільності, бунту. Так, краса Росії, по Блоку, буйна, «розбійна». Але це позитивна риса: «не пропадеш, не згинеш ти« (»Батьківщина«). Цей мотив незаспокоєності яскраво простежується в циклі Блоку «На полі Куликовому». Він пише: «І вічний бій! Спокій нам тільки сниться… Спокою немає!. Не може серце жити спокоєм«. Ці нотки романтизму близькі лермонтовским творам з їх духом протесту опору, боротьби, заколоту.
І у Блоку, як у Лермонтова, є пророцтва про долі Росії. Це виділено у вірші «У вогні і холоді тривог». Воно пронизане вірою в приховані сили батьківщини, в її могутність, у світле майбутнє. «Нехай день далекий«, але поет вірить, що »нове століття зійде«.
Від картин природи, від образу Русь — дружина Блок переходить до конкретного сприйняттю дійсності; до оспівування очисної пожежі революції.
Як і Лермонтов, Блок вірить в майбутнє, в те, що «страшний світ» загине в цій пожежі, засяє світ новий : «старий світ, як пес безрідний коштує» і «ми на горі усім буржуям світову пожежу роздуємо«.
Ці думки містяться в поемі »Дванадцять«. Символіку натхненного майбутнього в цьому творі несе чистий образ Христа, оскільки істинною цінністю для Блоку є християнські ідеали.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*