Мій улюблений вірш О. Блока

У поета багато дивовижних віршів, написаних у різний час і з різного приводу. На першому місці — вірші, присвячені Любові Дмитрівні Менделєєвій, любов до якої О. Блок проніс через усе життя, незважаючи на складні життєві випробування їх почуттів. Усі інші вірші — це роздуми про час. У Блока можна багато чому навчитися: естетичному смаку, інтелекту, одержати блискучі уроки російської мови. З усієї блоківської поезії я обираю його «Італійські вірші», написані в 1909 році.

Мистецтво Італії «обпекло» Блока. У Равенні Блок побачив могилу Данте, разючі мозаїки, древні саркофаги. Зачарувала його тиша. Вірш «Равенна» — якщо не кращий, то найзнаменитіший з італійських віршів поета:

Все, что минутно, все, что бренно,

Похоронила ты в веках.

Ты, как младенец, спишь, Равенна,

У сонной вечности в руках.

……………………………………

Лишь по ночам, склонясь к долинам,

Ведя векам грядущий счет,

Тень Данте с профилем орлиным

О Новой Жизни мне поет.

Прекрасні вірші присвятив Блок Венеції, Флоренції. З висоти Сан-Мініато, де стоїть найдавніша флорентійська церква, згадана Данте в «Божественній комедії», все місто як на долоні. Від колишньої Флоренції залишилися лише спогади про Леонардо да Вінчі. Своє упереджене ставлення до міста Блок виразив у віршах «Любовью длинной, безнадежной твой старый прах я полюбил…» Думаю, поет згадав таємничу посмішку Мони Лізи і вклонився пам’яті знаменитого художника і його «моделі». Мені цікаво подорожувати по віршах поета. От він, грандіозний Сієнський собор зі смугастими чорно-білими колонами. Серед багатьох зображень виділяються «Сім віків життя людини». Цей дорогоцінний пам’ятник італійського мистецтва надихнув Блока на створення одного з найбільш проникливих віршів — «Сієнський собор»:

Когда страшишься смерти скорой,

Когда твои неярки дни, —

К плитам Сиенского собора

Свой натруженный взор склони.

………………………………………….

Молчи, душа. Не мучь, не трогай,

Не понуждай и не зови:

Когда-нибудь придет он, строгий,

Кристально-ясный час любви.

Після Італії була Німеччина:

Все, что память сберечь мне старается,

Пропадает в безумных годах,

Но горящим зигзагом взвивается

Эта повесть в ночных небесах.

Жизнь давно сожжена и рассказана,

Только первая снится любовь…

Коротка прогулянка Рейном, відвідування Кельна, де поета вразили собор і вокзал: «чудовиська, дива світу…» У «Скіфах» Блок згадає про Кельнський собор: «и Кельна дымные громады».

І от дорога повертає додому: «Ранком прокинувся і дивлюся у вікно вагона. Дощик іде, на ріллях сльота, хирляві кущі, і по полю трюхикає на шкапі, з рушницею за плечима, самотній стражник. Я відчув, де я: це вона — нещаслива моя Росія, запльована чиновниками, брудна, забита, всесвітнє посміховище. Добридень, матінко!»

Спасибі, Олександре Олександровичу, за дивну подорож з вашими віршами!..

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*