Ми — діти світу (твір-розповідь)

У нашому класі ми створили куточок, присвячений американському місту Цинциннаті. Наше місто і Цинциннаті — побратими. От ми з хлопцями й вирішили якомога більше довідатися про це американське місто. Шукали, що написано про нього у газетах, журналах, довідниках. Хтось приніс кольорові фотографії про життя штату Огайо, до складу якого входить портове місто Цинциннаті. Ми довідалися, що там є хімічна, фармацевтична, меблева, парфумерна і харчова промисловість. Там є університет, заснований ще в 1788 році.

Ми вирішили листуватися з однолітками з Цинциннаті. Учитель біології, довідавшись про це, запропонував нам зібрати, невелику посилку з насінням найпоширенішого в нашій місцевості дерева — дуба. Хтось розсміявся: «У них що, своїх дубів мало? Чим наші жолуді їх здивують?» Учитель пояснив, що з цих жолудів одержать саджанці дуба. Коли вони виростуть, то будуть символізувати дружбу українських і американських хлопців. Пропозиція вчителя нам сподобалася. Ми вирішили відшукати вікові дерева. І от в один з вихідних ми всім класом виїхали до лісу. По-перше, відпочити, а по-друге, зібрати жолуді для Цинциннаті.

У діброві, куди ми прибули, лісник показав нам дуби, яким уже понад три століття, і сказав, що ці дерева охороняються державою. Лісник пояснив, що для насіння потрібно брати великі достиглі плоди без ушкоджень. Ми зібрали кілька кілограмів жолудів, а потім у класі ретельніше відсортували врожай. Але на яку адресу посилати? Нам допомогла дружба міст-побратимів. У посилку ми поклали листа. У ньому розповіли про свою школу, про свій клас, про дуби-велетні, що є гордістю наших лісів. Розповіли також, що серед нас є хлопчик, якого звати Роберт. Таке ім’я мав і сенатор Кеннеді, який у 1968 році був смертельно поранений при замаху в Лос-Анджелесі. А американських хлопців, як ми довідалися з книг, називають російським ім’ям Юрій, на честь першого космонавта планети Юрія Гагаріна. А головне — ми написали про наше бажання дружити з американськими однолітками.

Того дня, коли ми відправили в Цинциннаті заповітну посилку, ми посадили на території школи частину жолудів, що залишилися. От і подивимося, у кого скоріше вони приймуться — у нас чи в далекому американському місті.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*