Ви тут: Головна > Бунін Іван > Людина і навколишній світ в творах Буніна

Людина і навколишній світ в творах Буніна

У лісу, в горе, джерело, живе і дзвінке
Над джерелом старовинний голубець
З лубковою почорнілою іконкою
А
у джерелі березовий корец.
Я не люблю, об Русь, твоєю несмілою
Тисячолітньої рабської убогості
Але цей хрест, але цей
ківшик білий-
Покірливі, рідні риси!
І. А. Бунин

І. А. Бунин з незвичайною майстерністю описує у своїх творах повний гармоній світ природи. Його улюблені герої наділені дарма тонко сприймати навколишній світ, красу рідної землі, що дозволяє їм відчувати життя в усій її повноті. Адже здатність людини бачити навколо себе прекрасне вносить в його душу спокій і відчуття єднання з природою, допомагає краще зрозуміти себе і інших людей.
Ми бачимо, що не багатьом героям творів Бунина дано відчути гармонію навколишнього світу. Найчастіше це прості люди, вже навчені життєвим досвідом. Адже тільки з віком світ відкривається людині в усій його повноті і різноманітті. Да і то не всякий може його осягнути. Старий батрак Аверкий з розповіді «Худа трава» належить до числа тих героїв Бунина, які досягли духовної гармонії.
Ця вже давно не молода людина, що багато побачила за своє життя, не випробовує жаху від свідомості смерті, що наближається. Він чекає її покірливо і покірливо, тому що сприймає її як вічний спокій, позбавлення від суєтності. Пам’ять постійно повертає Аверкия в «далекі сутінки на річці», коли він зустрівся «з тією молодою, милою, яка байдуже-жалісно дивилася на нього тепер старечими очима». Ця людина пронесла свою любов крізь усе життя. Думаючи про це, Аверкий згадує і «м’який сутінок в лугу», і дрібний затон, що рожевіє від зорі, на тлі якої видніється дівочий стан.
Ми бачимо, як природа бере участь в житті цього героя Бунина. Сутінки на річці змінюються тепер, коли Аверкий близький до смерті, осіннім в’яненням: «Помираючи, висохли і погнили трави. Порожньо і голо став тік. Стала видна крізь лозини млин у безпритульному полі. Дощ іноді змінювався снігом, вітер гудів в дірах клуні зло і холодно». Настання зими викликало в героєві «Худої трави» підливши життя, відчуття радості буття. «Ах, в зимі було давно знайоме, завжди радуюче зимове почуття! Перший сніг, перша заметіль! Забіліли поля, потонули в ній — забивайся на півроку в хату! У білих снігових полях, в заметілі — глушина, дичина, а в хаті — затишок, спокій. Чисто виметуть вибоїсті земляні полы, вишкребуть, вимиють стіл, тепло витоплять піч свіжою соломою — добре»! Всього у декількох пропозиціях Бунин створив прекрасну живу картину зими.
Як і його улюблені герої, письменник вважає, що у світі природи ув’язнене те вічне і прекрасне, що не підвладно людині з його земними пристрастями. Закони життя людського суспільства, навпаки, призводять до катаклізмів, потрясінь. Цей світ нестійкий, він позбавлений гармонії. Це видно на прикладі життя селянства напередодні першої російської революції в повісті Бунина «Село». У цьому творі автор разом з морально-естетичними проблемами зачіпає проблеми соціальні, викликані дійсністю начала XX століття.
Події першої російської революції, що відбилися в селі в мужицьких зібраннях, поміщицьких садибах, що горять, розгулі бідноти, вносять розлад в звичний ритм життя села. У повісті багато дійових осіб. Її герої намагаються розібратися в тому, що оточує, знайти для себе яку-небудь точку опори. Так, Тихон Красов знайшов її в грошах, вирішивши, що вони дають упевненість в майбутньому. Усе своє життя він присвячує накопиченню багатства, навіть одружується із-за вигоди. Але Тихон так і не знаходить щастя, тим паче, що у нього немає спадкоємців, яким він міг би передати своє багатство. Його брат Кузьма, поет-самоук, теж намагається знайти правду, глибоко переживаючи біди свого села. Кузьма Красов не може спокійно дивитися на убогість, відсталість і затурканість селян, їх невміння розумно організувати своє життя. А події революції ще більше загострюють соціальні проблеми села, руйнують нормальні людські відносини, ставлять перед героями повести нерозв’язні проблеми.
Брати Красовы — неабиякі особи, що шукають своє місце в житті і шляху її поліпшення не лише для себе, але і для усього російського селянства. Вони обоє приходять до критики негативних сторін селянського життя. Тихона вражає, що в родючому чорноземному краю може бути голод, розорення і убогість. «Хазяїна б сюди, хазяїна»! — думає він. Кузьма ж вважає причиною такого положення селян їх якнайглибше неуцтво, затурканість, в чому він винить не лише самих селян, але і урядових «пустоболтов», які «затоптали, забили народ».
Проблема людських взаємин і зв’язку людини зі світом, що оточує його, розкривається і в повісті «Суходіл». У центрі оповідання в цьому творі — життя збіднілого дворянського роду Хрущевых і їх дворових. Доля Хрущевых трагічна. Панночка Тоня божеволіє, Петро Петрович гине під копитами коня, недоумкуватий дідусь Петро Кирилович помирає від руки кріпосного. Бунин показує в цій повісті, до якої міри дивними і ненормальними можуть бути людські взаємини. Так говорить про стосунки панів і слуг колишня кріпосна няня Хрущевых Наталія : «Над барчуком і дідусем Герваська знущався, а наді мною — панночка. Барчук — а, по правді-то сказати, і самі дідусь — в Герваське душі не сподівалися, а я в ній». А до чого приводить в «Суходолі» таке світле почуття, як любов? До недоумства, ганьби і спустошеності. Безглуздості людських взаємин протиставлена краса Суходолу, його широкі степові простори з їх запахами, фарбами і звуками. Навколишній світ прекрасний в оповіданнях Наталії, в змовах і заклинаннях юродів, чаклунів, мандрівників, кочівних по рідній землі.
«Немає ніякої окремої від нас природи, кожен щонайменший рух повітря є рух нашої власної душі», — писав Бунин. У своїх творах, пройнятих глибокою любов’ю до Росії і її людей, письменник зумів довести це. Для самого письменника природа Росії була тією благотворною силою, яка дає людині усе : радість, мудрість, красу, відчуття цілісності світу :

Ні, не пейзаж тягне мене,
Не фарби я прагну помітити
А то, що в цих фарбах світить, —
Любов і радість буття.

    Корисний матеріал? Додай в закладки:

Залишити коментар