Ви тут: Головна > Бунін Іван > Любов, краса, пам’ять у циклі оповідань І. Буніна «Темні алеї»

Любов, краса, пам’ять у циклі оповідань І. Буніна «Темні алеї»

Книга «Темні алеї» стала найважливішою подією у творчості Буніна останніх років. Перші одинадцять оповідані, були видані в Нью-Йорку в 1943-му, а повністю книга вийшла в Парижі в 1946 році. «Темні алеї» — унікальний твір не тільки тому, що в ньому усі 38 новел — про кохання. Бунін створював цю книгу під час Другої світової війни, живучи у французькому місті Грассе. Воювала Франція, вирішувалася доля Росії, і Бунін з тривогою стежив за повідомленнями з фронтів. Вирішувалася доля світу. І, як з палаючого будинку рятують найдорожче, Бунін рятував від забуття те, що любив, те, що могло зникнути назавжди. Він ще раз пройшов «темними алеями» своєї молодості разом зі створеними ним героями і героїнями, щоб оживити в пам’яті усе, що любив, щоб нагадати людині головне: «молодість у всякого минає, а кохання — інша справа». Кохання — краще, що було в житті персонажів «Темних алей». Згадуючи своє життя, героїня оповідання «Холодна осінь» говорить про те, що в її житті тільки і був «той холодний осінній вечір», коли вона провела на війну кохану людину. «І це все, що було в моєму житті, — інше непотрібний сон».

Кохання у Буніна майже завжди закінчується смертю одного з героїв: «На третій день Великодня він умер у вагоні метро», — це про героя розповіді «У Парижі». «У грудні вона вмерла на Женевському озері під час передчасних пологів», — це про Наталі, героїню однойменної новели. Убили в Галичині і героя «Холодної осені». Близькість смерті змушує письменника гостріше відчути значення кохання в житті людини. Кохання, як блискавка, що освітила життя закоханих, назавжди зберігається в пам’яті тих, хто залишається жити, і тих, хто розлучається зі своїми коханими з волі обставин або через власну дурість, як природне диво життя, як спалах світла, яке опромінює все життя. Саме це почуття робить прекрасним і людину, і світ довкола неї. І через багато років пам’ять зберігає спогади тих хвилин, коли людина була щаслива і світ був повний краси і поезії: «Кругом шиповник алый цвел, стояли темных лип аллеи…»

Кохання і краса для Буніна — вищі життєві цінності. їхня недовговічність, приреченість, з одного боку, збільшує їхню цінність, а з іншого — створює відчуття трагічності буття, де все краще приречене на загибель.

Залишається пам’ять, що зберігає краще в житті людини і зігріває її теплом спогадів, коли «все минає».

    Корисний матеріал? Додай в закладки:

Залишити коментар