Ліричний герой Олександра Блока

Вірші великого поета є в першу чергу його щоденником, що відбиває думки особи у момент створення чергового літературного шедевра. Адже, на мій погляд, будь-який вірш істинного поета — це шедевр. Вірш дуже важко написати так, щоб воно не відповідало стану творця. У свої вірші Блок вкладає душу. І що б бути поетом потрібно мати особливий дар і дуже багату фантазію. Треба уміти показати стан душі і почуття словами, фразами, а це може не кожна людина. Чим більше читаєш твори поета, тим більше починаєш розуміти його як людину. На перший погляд, він не дуже багатьом відрізняється від інших: ті ж думки, ті ж бажання. Тільки усе це виражається не так, як у усіх, а з особливою специфічністю, можливо, більше приховано і в основному через вірші. Але людина з божим даром, даром, що дає йому здатність писати вірші, не може по-іншому.

Дуже значиме те, що Блок розумів призначення своє як поета : його мета — зробити світ краще, прекрасніше.

Ліричний герой Блоку — це людина, що постійно міняється, ведена жаданням пізнання істини, така, що віддається сповна почуттю любові і прекрасного. У поезії Олександра Блока — живий, яскравий характер самого поета.

У літературу початку першого десятиліття XX століття Блок входить як співак «туманною» любові, неземній і піднесеній. Його ліричний герой не віддається безпосередньому почуттю, а здійснює обряд — поклоняється Їй, Прекрасній Дамі.

Лад поетичної мови в найтуманніших, зашифрованих картинах передає «нез’ясовну привабливість» інтимного почуття:

Я приховав особу, і проходили роки.

Я перебував в служінні багато років.

А. Блок використовував дуже багато що з теорії В. Соловйова і зробив її фундаментом для своєї творчості. Проте також багато що було переосмислено поетом. Ось чому ліричний герой Блоку не стільки типовий герой символізму, скільки синтез його з особою самого Блоку. Якщо розглядати цього героя, загалом, не розділяючи його образ на різні збірки поета, можна з легкістю визначити риси, які не змінюються упродовж усієї творчості поета. Ліричний герой інтелігентний, чистий душею, йому осоружні вульгарність і повсякденність реальності : «Я не люблю порожнього словника любовних слів…»; його розуміння земної недосконалості і віра (а він вірить) піднімають його на високий рівень морального і духовного розвитку — це від самого Блоку. Природно, що, маючи усі вищеперелічені якості, герой автора яскраво виділяється з натовпу, розуміє усю правду про навколишній світ і помічає те, чого не бачать інші. Ліричний герой Блоку — багато в чому сам Блок. Але що має можливість після пережитої трагедії, а частенько і духовній смерті знову відродитися для того, щоб «шалено жити».

«Життя» ліричного героя безпосередньо пов’язана з життям самого поета, і сам він (ліричний герой) з кожною новою збіркою автора стає все більш і більш трагічним і складним чином.

У першій збірці А. Блоку «Вірші про Прекрасну Даму» найяскравіше проявляється єдність романтичного і реалістичного, і властива поетові бивалентность образу. Герой Блоку — романтик, що любить, але не завжди страждає. Щастя для нього в існуванні ідеалу Прекрасної Дами, а не в реалізації любові до нього. Поняття щасливої любові переосмислюється Блоком: бути щасливим не означає бути поряд з коханою: земне почуття — нижче і упрощеннее ідеалу і самого героя.

До життя ліричного героя відроджує його «небесне» серце. «О, я хочу шалено жити!» — пише він в «Ямбах». Повернувшись до життя, Блок повертається до пристрасті у збірці «Кармен». Для героя «бушує снігова весна». Але тут вже намічається проблема, яка пізніше буде розкрита в поемі «Солов’їний сад»:

Тут — страшний друк знедоленості жіночої,

За привабливість чудову — осягнути її, немає сил.

Там — дикий сплав світів, де частина душі вселенської.

Ридає, виходячи гармонією світил.

Поет преклоняється перед ідеалом краси і жіночності. Ліричний герой Блоку виступає тут лицарем, що віддає життя служінню своїй Пані. І як же інакше? Адже вона — «чистісінькій привабливості чистісінький зразок». Майже усі любовні вірші Блоку романтичні. Такий і його відомий вірш «Незнайомка». Але в нім піднесений образ Незнайомки стикається з реальністю, з вульгарністю навколишньої дійсності. Символічно, що прекрасна Незнайомка, «дихаючи духами і туманами», з’являється в корчмі, серед п’яниць «з очима кроликів». Ліричний герой цього вірша чекає таємничу Незнайомку, «друга єдиного» — свою мрію. Її поява в корчмі на якийсь час перетворює дійсність для героя. Підсумок же — повернення в реальний світ, неможливість забутися. Єдино можливим представляється героєві лише продовжити бачення: «Ти право, п’яне чудовисько! Я знаю: істина в провині».

Перед нами з’являється фігура спустошеної існуванням людини, особа з нелегкою долею являється у вірші «Про доблесть, про подвиги, про славу…». Цей вірш автобіографічний. Адже незадовго до його створення автора кинула дружина. Тому стає ясний нерозривний зв’язок ліричного героя з самим поетом. У кожному вірші Блоку, цей образ несе не лише певне ліричне навантаження, але і стає носієм загальнолюдських ідей, вічних цінностей. Але все таки Блок не йде і від реальних подій. У поєднанні ідеального і реального, у віддзеркаленні внутрішнього світу поета в усій його глибині і полягає суть ліричного героя. Блок якнайповніше відкрив еволюцію поета, при цьому сам стократно перероджувався.

У вірші «Осіння воля» поет говорить про нерозривність долі ліричного героя з долею Батьківщини : «Прихисти ти в далечіні неосяжній! Як і жити і плакати без тебе!»

Ліричний герой Блоку викликає у нас співпереживання, як близька людина, — настільки відкрито і щиро говорить поет про свої почуття. Лірика Блоку, напевно, ще і тому близька нам, що в її основі лежать загальнолюдські цінності. Вірші цього поета будять в людині самі кращі почуття, учать бути мудрим, дарують надію.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*