Ви тут: Головна > Твір опис > Дихання осені (Твір-опис)

Дихання осені (Твір-опис)

Непомітно промайнуло безтурботне спекотне літо, і вересень став повноправним господарем в лісах, полях, на річках і озерах. Рано вранці вже дуже холодно, а вдень сонечко ще пригріває, нагадуючи про літо. Відпочивають після тривалої важкої роботи поля. Віддали господарям свій щедрий урожай сади. У всьому відчувається холодне дихання осені.

Сіре небо все частіше затягують хмари, і накрапує дрібний докучливий дощ.

Немов про щось задумавшись, стоїть сумний і мовчазний ліс. Незабаром дерева позбудуться свого пишного убрання і відкриють свої гілки холодним дощам і завірюхам. Поволі кружляється в повітрі кленовий листок. Старий дуб сумно поскрипує на галявині, неначе задумався перед тривалим зимовим сном. Біля покритого мохом трухлявого пенька вишикувалися в ряд стрункі опеньки. Тут їх видимо-невидимо, і всі так і просяться в корзину.

Трава пожовкла і нахилилася до землі, тільки маленькі блідо-червоні зірочки вересу радують око.

Високо в небі роблять прощальний круг зграї журавлів. Вони летять на південь і сумно курликають, нагадуючи востаннє, що прийшла осінь.

У таку хвилину до нас в душу заглядає світла печаль, і ми сумуємо і думаємо про сенс життя і своє призначення на цій дивовижній землі.

    Корисний матеріал? Додай в закладки:

Залишити коментар