Ви тут: Головна > Грибоєдов Олександр > Чацкий — образ «нової людини» (По комедії А. С. Грибоедова «Горе від розуму»)

Чацкий — образ «нової людини» (По комедії А. С. Грибоедова «Горе від розуму»)

Чацкий починає нове століття — верб цьому усе його значення і увесь розум.
І. А. Гончарів
Комедія А. С. Грибоедова «Лихо з розуму» зіграла видатну роль у справі суспільно-політичного і морального виховання декількох поколінь російських людей. Вона озброїла їх на боротьбу з насильством і свавіллям, підлістю і неуцтвом в ім’я свободи і розуму, в ім’я урочистості передових ідей і справжньої культури. Ми, як і наші батьки і діди, захоплюємося художньою досконалістю «Лиха з розуму», блиском мови, вражаюче яскравим зображенням побуту і устоїв, реалістичною точністю образів Грибоедова.
У комедії показана боротьба нового із старим, яка розгоралася все сильніше, проникаючи в різні сфери життя, відбиваючись в мистецтві і літературі. Спостерігаючи цю боротьбу в житті, Грибоедов показав її у своїй комедії з точки зору передової людини свого часу, близького по поглядах до декабристів.
В образі Чацкого Грибоедов уперше в російській літературі показав «нову людину», що натхненну піднесеними ідеями, піднімає бунт проти реакційного суспільства на захист свободи, гуманності, розуму і культури, що виховує в собі нову мораль, виробляє новий погляд на світ і на людські відносини.
Олександр Андрійович Чацкий — це молода людина, дворянин. Батьки Чацкого рано померли, і він виховувався у будинку Фамусова — друга його покійного батька. Чацкий не лише розумна, але і розвинена людина, з почуттям, або як його рекомендує світлична Ліза:
Да-с, так би мовити, красномовний, а дуже не хитрий;
Але будь військовий, будь він статський,
Хто такий чутливий, і весел, і остер,
Як Олександр Андреич Чацкий!

У «Горе від розуму» усі гості Фамусова рабськи копіюють звичаї, звички і наряди французьких модисток і безрідних заїжджих пройдисвітів, що розжилися на російських хлібах. Усі вони висловлюються на «суміші французького з нижегородським» і німіють від захвату побачивши будь-якого заїжджого «француза з Бордо». Вустами Чацкого Грибоедов з найбільшою пристрастю викрив це негідне раболіпство перед чужим і презирство до свого:
Щоб винищив Господь нечистий цей дух
Порожнього, рабського, сліпого наслідування;
Щоб іскру заронив він в кому-небудь з душею
Хто міг би словом і прикладом
Нас утримати, як міцною віжкою
Від жалюгідної нудоти по стороні чужій.

Чацкий полум’яно любить батьківщину, але не державу царів, поміщиків і чиновників, а Росію народну, з її могутніми силами, заповітними відданнями, розумом і працьовитістю. Ця справжня любов до батьківщини обернулася гарячою ненавистю до усілякого рабства і пригноблення народу — соціальному, політичному, духовному.
Дворяни фамусовского круга цінують в людях чини і багатство, а Чацкий — щирий, дотепний, він сміється над Фамусовым, гостро висміює московських дворян, їх життя і проведення часу :
Чи не ці грабіжницею багаті?
Захист від суду в друзях знайшли, в спорідненості,
Прекрасні соорудя палати,
Де розливаються у бенкетах і марнотратстві.
Та і кому в Москві не затискали роти
Обіди, вечері і танці?

Фамусов намагається повчати Чацкого: «Маєтком, брат, не управляй хибно. А головне — поди-тка послужи». Чацкий зневажає людей, готових
У покровителів позіхати на стелю,
Явитися помовчати, шаркнути, пообідати,
Підставити стілець, підняти хустку.

Він вважає, що треба служити «справі, а не особам». Чацкий захищає право людини вільно вибирати собі заняття: подорожувати, жити в селі, «уперти розум» в науки або присвятити себе «мистецтвам творчим, високим і прекрасним», тому Фамусов оголошує Чацкого небезпечною людиною, що не визнає влади.
Особиста драма Чацкого — його неподілена любов до Софье, Софья, при усіх своїх хороших душевних завдатках, все ж цілком належить до фамусовскому світу. Вона не може полюбити Чацкого, який усім складом свого розуму і своєї душі протистоїть цьому світу. Він любить серйозно, бачачи в Софье майбутню дружину. Між тим Чацкому дісталося випити до дна гірку чашу, не знайшовши ні в кому «співчуття живого», і поїхати, відвізши з собою тільки «мильон терзань».
Ах, той скажи любові кінець,
Хто на три роки удалину поїде!

А. А. Чацкий серйозно готується до громадської діяльності. «Він славно пише, переводить», — говорить про нього Фамусов і усе твердить про його високий розум. Він подорожував, вчився, читав, приймався, як видно, за працю, був в зносинах з міністрами і розійшовся. Неважко здогадатися, чому: «Служити б радий, — прислужуватися
нудно».
Одно з головних відмітних властивостей Чацкого — повнота почуттів. Вона проявилася і в тому, як він любить, і в тому, як він гнівається і ненавидить. У усьому він проявляє істинну пристрасть, завжди буває гарячий душею. Він палкий, остер, розумний, красномовний, повний життя, нетерплячий. Він являє собою втілення доброї юності, чесності, довірливості, по-юному безмежної віри в себе і своїх можливостей. Ці якості роблять його відкритим для помилок і уразливим.
Чацкий — єдиний зримо діючий позитивний герой в комедії Грибоедова. Але його не можна назвати винятковим і самотнім. Мислитель, борець-декабрист і романтик з’єднуються в нім, як вони часто з’єднувалися в ту епоху в реальних людях і реальному житті. У нього є однодумці: ми дізнаємося про них завдяки внесценическим персонажам (тим, про які говориться в п’єсі, але які прямо не зайняті у дії). Це, наприклад, професори Педагогічного інституту, які, за словами княгині Тугоуховской, «вправляються в розколах і безвір’ї», це «безумні люди», схильні до вчення, це племінник княгині князь Федір, «хімік і ботанік».
Чацкий в комедії представляє молоде мисляче покоління російського суспільства, його кращу частину. А. І. Герцен писав про Чацком: «Образ Чацкого, сумного, неприкаяного у своїй іронії, такого, що трепеще від обурення, відданого мрійливому ідеалу, з’являється в останню мить царювання Олександра I, напередодні повстання на Исаакиевской площі. Це — декабрист, це людина, яка завершує епоху Петра Першого і силиться розгледіти, принаймні на горизонті, обітовану землю.».
Комедія Грибоедова досі овіяна диханням життя, що зве людей вперед, в сьогодення і майбутнє, і що відмітає зі свого шляху усе старе, віджиле.

    Корисний матеріал? Додай в закладки:

Залишити коментар