Шкільні твори

До війни в Ленінграді працювало 345 письменників. В обложеному місті їх залишилося 93. У тому числі Анна Ахматова — жива легенда «срібного віку», що ніби з’єднала XIX і XX сторіччя, століття пушкінське і своє. Вона не залишила «свой край, глухой и грешный» у 20-ті роки і назавжди залишилася в Росії, де вбили її чоловіка, тричі […]

Рану, нанесену батьківщині, кожний з нас відчуває в глибині свого серця. В. Гюго Справжня поезія прекрасна, тому що в ній виражена висока правда душі поета і нещадна правда часу. А. Ахматова розуміла це, розуміють це і читачі, що люблять її поезію і завжди, я впевнена, будуть любити її вірші, що западають у душу. Щоб зрозуміти […]

Я — голос ваш, жар вашего дыханья, Я — отраженье вашего лица. Напрасных крыл напрасны трепетанья — Ведь все равно я с вами до конца. А. Ахматова У 1946 році на російську інтелігенцію звалилася Постанова ЦК ВКП(б) «Про журнали «Зірка» і «Ленінград», де Жданов назвав Анну Ахматову «панянкою», яка метушиться між альковом і молитовнею. Цим […]

Анна Андріївна Горенко стала Анною Ахматовою в 1912 році, коли під цим ім’ям видала першу збірку віршів «Вечір». Писати вірші вона почала рано, в 11 років. Батько, відставний морський офіцер, тоді ще жив з сім’єю і часто називав доньку «декадентською поетесою», але вона продовжувала писати. Потім вона вже сама назвала збірку «Вечір» «бідними віршами пустого […]

Чим живе людина? Напевне, любов’ю. Любов’ю до людей, вірою в майбутнє, надією на краще. Можливо, саме тому, що всі ці супутники любові Анна Ахматова завжди несла в своєму серці, вона і прожила довге життя, людське і творче. Ця чудова талановита жінка донесла до нас літературні досягнення своєї епохи, що постала на перетині двох століть. Тому […]

Творчість Анни Ахматової припадає на дві великі епохи. Поетеса народилася в сім’ї морського офіцера, училася в гімназії в Царському Селі, жила в Петербурзі, літо проводила в Криму. Але вона не була рафінована гімназистка. Пізніше, згадуючи роки навчання, писала, що спочатку училася погано, потім краще, але завжди неохоче. Та це не завадило їй отримати гарну освіту, […]

Меня, как реку, Суровая эпоха повернула… А. Ахматова Великий російський поет Анна Ахматова володіла таємною внутрішньою гармонією. Уній усе було значуще — і карбована, скульптурна зовнішність, і духовний світ. Ахматовій чимало дісталося в житті: розставання, втрати близьких, в’язниці і табори, що випали на долю чоловіка і єдиного сина, наклепи, хвороби. Але висока воля душі допомогла […]

У літературу молода Ахматова увійшла як інтимно-психологічний поет, що може не просто розповісти про найсповідальніше, але й дати можливість читачеві пережити разом із нею ці почуття. Пізня поезія поетеси зберігає цю рису, але наповнюється новим змістом, усвідомленням тісного зв’язку своєї долі з долею народу, своєї відповідальності перед історією і культурою за все, що відбувається у […]

Бувають дивні зближення. А. Пушкін Творчість двох чудових жінок і великих поетів оригінально і неповторно, але є співзвуччя, які ріднять почуття і переживання А. А. Ахматовой і М. І. Цветаевой. Дуже рано, зовсім в юному віці, з’являються у віршах цих поетів роздуму про тлінність життя, про неминучий кінець, але думки ці легені, що летять на […]

На рубежі минулого і нинішнього століть, напередодні революції, в епоху, приголомшену двома світовими війнами, в Росії виникла і склалася, можливо, найзначніша в усій світовій літературі нового часу «жіноча» поезія — поезія Ганни Ахматовой. Народилася поетеса в 1889 році під Одесою, і незабаром після її народження сім’я переїхала в Царське Село. У своїй першій поемі «Біля […]

Коли ми читаємо про долі А. Ахматовой, Би. Пастернака, А. Твардовского, ми помічаємо, що у усіх цих людей була в житті прірва: коли починалося цькування, репресії, переставали друкувати вірші. Але це дуже мужні і сильні духом люди, які змогли протистояти усім знегодам. На мій погляд, у А. Ахматовой була найтрагічніша доля. Втративши чоловіка і єдиного […]

Серед різних думок і суджень літературних критиків і просто любителів поетичного жанру існує розхоже вираження «жіноча поезія». Подібний ярлик прагнуть повісити на усі без виключення творіння представниць прекрасної, але слабкої поли. Чи справедливо проводити подібну «демаркаційну лінію» в літературі, розділяючи поезію за статевою ознакою? Безумовно, це витрати історичної спадщини, одвічного підпорядкування жінок чоловікам, постійної і […]